У віці 54 років його звільнили з двох компаній, і двічі він провалив іспит на кандидата наук. Він звертався до Intel, TI, Motorola та Sony з проханням інвестувати в його наступну ідею. Усі чотири відмовили. Він все одно заснував компанію. Зараз її вартість перевищує 2 трильйони доларів. Його ім’я — Морріс Чан. Він мріяв стати письменником. Він виріс у Китаї під час трьох війн, шість разів переїжджаючи до 18 років. У шість років втік до Гонконгу. Пішки проходив 50 днів, щоб дістатися Чонкінгу, коли японці вторглися. Його дитинство, за його власними словами, було «війна, бідність, несправедливість». Але він кохав історії. Роками мріяв про те, щоб заробляти на життя написанням. Його батько знищив цю мрію одним реченням: «Ти будеш голодувати». Тож він поїхав до Америки. Спочатку — Гарвард. Потім — MIT. Він набирав на машинці роботи інших студентів за 1,25 долара за сторінку, щоб мати можливість купувати смажений рис з креветками в Китайському кварталі. Він отримав ступені бакалавра та магістра з механічної інженерії. Потім він здав кваліфікаційний іспит на кандидата наук. Він провалився. Він здав його знову. Знову провалився. Правила MIT дозволяли лише дві спроби. Його академічна кар’єра закінчилася у 24 роки. Він влаштувався на роботу в невелику напівпровідникову компанію Sylvania. Не тому, що кохав чипи — а тому, що йому потрібна була зарплата. Через три роки його команду ліквідували. Він перейшов у Texas Instruments. За кілька місяців він перетворив лінію з майже нульовим виходом продукції на працездатну операцію. TI помітила. Їх підвищили. Потім — знову підвищили. Протягом 25 років він піднявся до посади старшого віце-президента всього глобального напівпровідникового бізнесу TI — третьої найпотужнішої особи в компанії. TI надсилала його до Стэнфорду, щоб завершити PhD, який MIT йому не дав. На цей раз він склав іспит з відзнакою. У кінці 1970-х TI вийшла з напівпровідникової галузі та перейшла до споживчої електроніки. Чан не погоджувався з цим рухом. TI запустила персональний комп’ютер TI-99/4. Це був соромний провал. Чан керував споживчим відділом. Взяв на себе вину. Його перевели на нульову посаду — директор з якості та продуктивності. Йому скоротили бонус. Зменшили стаж. Власне, він описав це так: «вигнали на випас». Він подав у вихід у 1983 році. Йому було 52. Він прийняв посаду президента General Instrument. Це тривало близько року. Генеральний директор хотів, щоб він продавав маленькі компанії. Чан хотів будувати речі. Його попросили позбутися. Йому було 54. Тоді уряд Тайваню звернувся до нього. Їм потрібен був хто-ось, хто з нуля побудує напівпровідникову галузь. Чан погодився. Він залишив країну, де жив уже 36 років. Його ідея була радикальною: компанія, яка виробляє чипи лише для інших компаній. Без конкуренції з власними клієнтами. Чистий фабрикант. Він запитав Intel про інвестиції. Вони сказали ні. Звернувся до TI. Ні. Motorola. Ні. AMD, Panasonic, Sony. Усюди — ні. Лише Philips, голландська електронна компанія, сказала так. У лютому 1987 року Морріс Чан заснував Taiwan Semiconductor Manufacturing Company з капitalом у 220 мiльйонiв доларiв. Йому було 55. Потiм приїхав Ендi Грув з Intel. Вiн оглянув якiсть виробництва — і замовив партiю. TSMC виробляє чипи всерединi вашого телефону зараз. Вона виробляє бiльшiсть свiтових передових штучних iнтелектуальних чипiв. Apple, Nvidia, Qualcomm, AMD. Всi вони залежать вiд компанiї, яку побудував 55-рiчний чоловiк пiсля двох провалiв та двох звiльнень.
