З початку цього місяця я шукав квартиру поблизу лікарні, де мав проходити інтернатуру. Однією з вимог для оренди в цьому районі було те, що потрібно було бути одруженим або працювати у державній або приватній компанії. Вони також робили винятки для учасників NYSC та студентів-інтернів. Тож я сказав власниці, що є студентом-інтерном, бо це була найближча категорія, яка підходила мені, хоча я ще очікував на розподіл. Вона запитала мій відділ, і я сказав їй. Невдовзі вона назвала ім’я моєго завідувача кафедри. Я навіть не знав, що її чоловік був одним із новаторів моєї кафедри в лікарні. Вона попросила мене повернутися наступного ранку за документами. Я не знав, що вона вже ходила до відділу і запитувала про мене. Коли я повернувся наступного дня підписувати договір оренди, вона сказала: «Ти не інтерн. Ти очікуєш на розподіл». Потім вона додала: «Я даю тобі цю квартиру, бо я запитала чотирьох людей про тебе, і всі сказали мені одне й те саме: Вільберфорс — добрий людина. Якщо це Вільберфорс — то проблем немає». Я багато чув про силу доброї репутації. Цього тижня я пережив це на власному досвіді. Не втомлюйся робити добро.